|
Як зупинити насильство,
що відбувається в школі
(поза школою)
1. Ігноруй, не відповідай емоційно, не «танцюй під дудку» ґвалтівника.
2. Дай агресору можливість зупинитися (наприклад: «Якщо ти не зупинишся, я буду змушений все розповісти дорослим»).
3. Залиш цю ситуацію, піди від неї в інше місце (наприклад, зміни свій маршрут). Це не ознака слабкості!
4. Попроси допомоги. Це не ознака слабкості чи боягузтва! Ти захищаєш себе, своє здоров’я, своє життя!
Якщо пункт 1 не спрацював, переходь до 2, якщо і він не спрацював, переходь до 3, далі – сміливо до наступного.
Зберігай рівновагу і спокій!!! Ти маєш право захищати себе!!!
Рекомендації дорослим
(батькам, вчителям)
як допомогти дітям зрозуміти свої почуття:
• дайте дитині додаткову підтримку, підбадьорте її та будьте чуйні, терпимі, коли вона перебуває у стресовому стані, адже діти показують свої страждання та хвилювання за допомогою різної поведінки – надчутливою, замкненої, пустотливою;
• будьте чуйні до почуттів, які виражає дитина словесно та іншим шляхом;
• допоможіть дитям навчитися казати про свої почуття замість того, щоб дитина просто замкнулася;
• навчіть вирішувати проблеми словесно, а не фізично; методом знаходження кращих способів для того, щоб впоратися з ситуацією;
• допоможіть дітям заспокоюватись самостійно, коли вони прикро вражені. Наприклад, іноді діти старшого віку необхідно просто більше часу побути на одинці, тоді як молодші діти мають потребу в чутливій близкості з рідними;
• проводьте співбесіди про почуття дитини, проектуючи ситуацію, яка його засмучує, на себе, виражаючи Ваші власні почуття (наприклад, «Мені стає сумно, коли я сперечаюся зі своїми друзями, можливо, тобі також»);
• переконайте дитину, що у всіх дітей виникають почуття за певних обставин (наприклад, «Іноді діти лякаються і це нормально», «якщо щось не працює, це тебе дратує», «коли тебе дражнять, ти ображаєшся»);
• діти молодшого віку потребують допомоги, щоб навчитися відмічати свої почуття. Це допомагає їм ввійти в емоції, біль, точно розпізнати їх та правильно впоратися з ними.
• (наприклад, «Думаю, що ти плачеш тому, що ти стомився(лась), «Я знаю, що діти відібрали твій м’яч, і це тебе прикро вразило»);
• іноді дітям легше відповісти на коментар, ніж на пряме питання, якщо щось не так ( наприклад, «Сашко, ти виглядаєш дещо засмученим. Напевно, ти думаєш про свою мамусю…»);
• буває так, що дітям легше коментувати почуття дитини в контексті почуттів більшості дітей ( наприклад, «Більшості дітей стає моторошно та сумно, коли іхній татусь та мама сваряться», «мабуть, всі діти ображаються та страждають, коли на них кричать, обзивають або не хочуть спілкуватися»).
Поради батькам, які прагнуть вберегти
своїх дітей від насилля:
- Прагніть до активних контактів із учителями своєї дитини;
- Більше розмовляйте зі своєю дитиною про школу. Розпитуйте її, коли чуєте про випадки насилля серед учнів або коли ваша дитина приходить зі слідами ушкоджень. З’ясуйте у школі, як там ставляться до насилля серед учнів;
- Потурбуйтесь, щоб виявлене насилля не замовчувалось і не татуювалось ( в разі
потреби звертайтеся до міліції;
- Говоріть зі своєю дитиною про небезпеку насилля та його наслідки для жертви. Поясніть їй, що не є боягузтвом уникати сутичок, відчувши загрозу, так само як не є хоробрістю погрожувати іншому чи влаштовувати фізичні розправи;
- Обговорюйте зі своєю дитиною враження від телепередач або фільмів, які вона переглянула;
- Звертайте увагу на те, з ким ваша дитина проводить вільний час. Запрошуйте друзів і шкільних товаришів своєї дитини до себе додому, щоб мати змогу ближче
познайомитися з ними;
- Потурбуйтеся, щоб ваша дитина своєчасно навчилась користуватися грошима. Якщо вам стало відомо, що у неї раптово виникли проблеми з грошима або з’явились нові речі, яких не можна було придбати за виділені їм кишенькові гроші, негайно вживайте заходів. Обидва випадки можуть вказувати на крадіжку чи вимагання. Ваша дитина може бути як жертвою, так і злочинцем. Потурбуйтесь, щоб дитина не брала із собою до школи великих сум грошей та цінних речей: це може стати мимовільним приводом для крадіжки та вимагання.
Дитина не може відкрито виразити свої справжні почуття в сім’ї, тому що або до неї просто нікому немає діла, або за цим на неї чекатиме покарання. Врешті – решт, вона втрачає цю навичку – виявляти свої справжні почуття. Дієві тільки негативні почуття – вони привертають увагу, піднімають авторитет - тому тільки їх і варто проявляти
Унаслідок цього дитина:
- або приховує свої почуття в сім’ї, знаходячи їм вихід на вулиці, у школі;
- або керується принципом – мовчи, терпи і принижуйся.
У сім’ях, де у стосунках із дітьми переважають:
- контролювання;
- нехтування дитячими потребами;
- тиск;
- приниження один одного
Дитина може вирости агресивною або такою, що не зможе відстояти себе.
Тому ми повинні частіше думати про те, кого ми хочемо виховати.
Ми весь час повинні пам’ятати, що дитина – це наше дзеркало.
Пам’ятайте !
У сім’ї дитина пізнає, як взаємодіяти з іншими людьми, як ставитися до себе і до оточення, як упоратися з труднощами.
Які «уроки» може отримати дитина, що потерпає від домашнього насильства?
Діти, які були жертвами насильства, засвоюють, що:
1. Насильство – це засіб розв’язування конфліктів або отримання бажаного.
Цю навичку вони переносять у навколишнє середовище: спочатку в дитячий садок і школу, потім у дружні і близькі стосунки, а потім у свою сім’ю та на своїх дітей.
2. Негативні форми поведінки в суспільстві – найвпливовіші.
Вони отримують упевненість, що тиск і агресія приводять до бажаного результату, і не шукають інших способів взаємодії з іншими людьми. Вони не знають, що можна домогтися бажаного, не обмежуючи прав іншого.
3. Довіряти людям, і особливо дорослим, - небезпечно.
У своїх сім’ях вони не мають прикладу позитивних стосунків. Тому їм важко встановити близькі стосунки з іншими людьми. Вони не спроможні розуміти почуття інших людей.
4. Свої почуття й потреби не можна виражати відкрито.
П'ять шляхів до серця дитини:
Дотик — один із найважливіших проявів лю¬бові до дитини. У перші роки життя дитині необ¬хідно, щоб дорослі брали її на руки, обіймали, гладили по голові, цілували тощо. Тактильна лас¬ка однаково важлива і для хлопчиків, і для дівча¬ток. Виражаючи свою любов до дитини цього віку за допомогою ніжних дотиків, голубіння, поцілун¬ків, ви домагаєтеся більшого емоційного відгуку, ніж словами «Я тебе люблю».
Слова заохочення. Коли ми хвалимо дитину, ми дякуємо їй за те, що вона зробила, чого досягла сама. Проте не треба хвалити дитину надто часто, адже тоді слова втратять усю силу і сенс. Кожна похвала має бути обгрунтованою та щирою.
Час, присвячений спілкуванню з дитиною, — це ваш подарунок для неї. Ви ніби гово¬рите: «Ти потрібна мені. Мені подобається бути з тобою». Іноді діти, для яких батьки не знаходять достатньо часу, саме поганими вчинками привер¬тають до себе їхню увагу: бути покараним краще, ніж бути забутим. Тож як би ви не були заклопо¬тані, потрібно приділяти час не лише хатнім спра¬вам, перегляду телепередач, іншим задоволенням,
Подарунок. Багато батьків використовують подарунки, щоб «відкупитися» від дитини. Діти, які одержують ці подарунки, починають вважати, що любов можна замінити різними речами.
Слід пам'ятати, що ні кількість, ні коштов¬ність подарунків не відображують силу почуття. Справжній подарунок дарують щиро: не в обмін, а просто так.
Допомога. Кожного дня діти звертають¬ся до нас з різними запитаннями, проханнями про допомогу. Завдання дорослих — почути за-питання та відповісти на них, вчасно допомогти дитині. Якщо дорослі допомагають дитині і ро¬блять це з радістю, то душа дитини наповнюється любов'ю. Якщо батьки буркотять і сварять дити¬ну, така допомога її не радує.
На кожному етапі розвитку дитини ми по-різному виражаємо свою любов до неї. Дуже важ¬ливо обрати саме ту форму вираження (дотик, слова заохочення, час, подарунки, допомогу), яка веде до серця дитини.
|
Кожна дитинка має право:
- На рівень життя,необхідний для фізичного,розумового,духовного,морального та соціального розвитку;
- На захист здоров’я та медично-санітарне обслуговування;
- На захист від поганого поводження,від відсутності турботи з боку батьків,або опікунів;
- На захист від жорстоких,нелюдських або принижуючих гідність людини видів поводження чи покарання;
- На захист від сексуальних домагань;
- На проживання з батьками та на підтримку контакту з ними у разі їх розлучення;
- На вільне висловлювання поглядів з усіх питань,що стосуються життя;
- На свободу думки,совісті,віро сподівання;
- На особисте життя, на недоторканність житла,таємницю.
|
«Права дитини – права на майбутнє»
Я маю право
Я маю право жити на землі,
Творити,дихати,учитись,
Примножувати багатства всі її,
Своєю Україною гордитись,
Боротися за неї і за честь стоять,
Безкраї поля її любити,
І щовесни журавликів із вірою зустрічати,
На золотаве сонце в небесах,
Що щедро Україну зігріває.
На соловейка спів в гаях,
І на любов батьків безмежну і безкраю.
|
Права дитини порушуються:
- Коли не забезпечена безпека її життя і здоров’я;
- Коли її потреби ігноруються;
- Коли по відношенню до дитини є випадки насилля або приниження;
- Коли порушується недоторканність дитини;
- Коли дитину ізолюють;
- Коли дитину залякують;
- Коли вона не має права голосу при прийнятті важливого для неї рішення;
- Коли вона не може вільно висловлювати свої думки і почуття;
- Коли її використовують і нею маніпулюють;
- Коли її особисті речі не є недоторканними.
|
|
